Фотограф на Мадейрі, живу у Фуншалі. 18 років за камерою.

Вісімнадцять років з камерою. Десять з них на тропічних островах, зі парами й сім'ями з усього світу. Потім трапилася Мадейра, і я перестав шукати щось інше.

Я приїхав у гості до сестри, яка вже жила тут. Без планів залишатися. За кілька годин зрозумів, що нікуди не поїду.

Ми довго шукали конкретне місце. Помірна вологість, без комарів, гори, ліс, справжні сезони. Мадейра виявилася саме такою. Але чого я не очікував, так це того, що острів робить з фотографією.

Такого світла я не бачив ніде, де знімав. Положення в Атлантиці, висота, постійна гра хмар і сонця: сенсор наповнюється фотонами по всьому видимому спектру так, як у більшості місць просто не буває. У результаті колір насичений, але не перенасичений. Природний, але не плаский. Мільйони відтінків і поєднань, які роблять кожну зйомку інакшою.

Я виріс на плівковій фотографії. Те, як Kodak Portra передає шкіру, як CineStill працює з вечірнім світлом, ця колірна наука сформувала мій погляд ще до камери. Моя робота це поєднання сучасної техніки, класичної фіксованої оптики й тієї плівкової філософії кольору. Кожне фото я опрацьовую вручну. Мета: кадр, на який хочеться дивитися більше одного разу. Кадр, у якому на третій перегляд помічаєш нову деталь, і ця деталь повертає момент.

Більшість моїх клієнтів ніколи не працювали з професійним фотографом. Це не проблема. Це суть. Люди, які не грають на камеру, дають те, чого треновані моделі майже не дають. Моя робота в перші хвилини зйомки проста: дозволити людям отримувати задоволення. Перестати думати про результат. Найкращі кадри завжди з того, що стається між дублями. Сміх, погляд, момент, якого ніхто не планував.

Фотографію я не обирав раціонально. Схоже, я просто для цього зроблений. Коли виходить добре, це приносить справжнє задоволення. А фото, які потім висять у рамці на чиїйсь стіні й на які дивляться роками, для мене багато значать.